ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Вступ. Досліджено концептуальні та доктринальні засади правового регулювання забезпечення екологічної безпеки у сфері лісового господарства України. Визначено, що правове регулювання екологічної безпеки в лісовому господарстві України в умовах воєнного стану зазнало суттєвих трансформацій задля забезпечення екологічної стабільності, економічного розвитку та соціального благополуччя. Актуалізовано, що сучасне законодавство адаптується до нових викликів, балансуючи між відновленням лісового ресурсу, що є невід’ємною складовою природного багатства України, потребами оборони та мінімізацією шкоди довкіллю. За цих умов актуальності набуває протидія мінуванню, пожежам, незаконним рубкам та потреба в деревині для фортифікацій тощо. Проаналізовано, що норми права екологічної безпеки набувають змісту в процесі їхньої реалізації, тобто реального та дієвого регулюючого та охоронювального впливу на існуючі та потенціальні суспільні природоохоронні та екологічні правовідносини. Недоліки та прогалини правозастосування, відсутність соціально-економічних умов впровадження ефективних заходів забезпечення екологічної безпеки призводять до того, що право екологічної безпеки стає декларативним. Розглянуто механізми забезпечення екологічної стабільності – безпеки природного середовища, що на міжнародному рівні відіграють важливу роль міжнародні угоди, присвячені питанням екологічної безпеки природного середовища, в тому числі охорони лісів та боротьби з опустелюванням. Висвітлено роль регіональних міжнародних організацій, зокрема Форуму ООН по лісах, у формуванні нормативної бази щодо екологічної безпеки лісового господарства.

Мета. Метою дослідження є аналіз концептуальних та доктринальних положень екологічної безпеки лісового господарства України, враховуючи положення міжнародного права у цій сфері. Аналіз правової природи цього явища на підставі нормативно-правового регулювання механізмів забезпечення.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є міжнародні нормативно-правові акти, серед іншого, акти ООН та України, а також їхній доктринальний аналіз в контексті причинно-наслідкового зв’язку екологічної безпеки лісів. Методи включають системний аналіз правових норм, порівняльний аналіз прецедентів на чому будується національне законодавство, також контент-аналіз доктринальних джерел, що дозволяє виявити провідні доктринальні підходи, які існують щодо тематики екологічної безпеки лісового господарства у системі законодавства України.

Результат. Конкретизовано, що правові норми, що стосуються охорони лісів, фіксують межі активної поведінки людей щодо забезпечення цілей охорони лісів, встановлюють права і обов’язки суб’єктів лісоохоронних правовідносин, вносять узгодженість, організованість і порядок у систему охорони лісів і використання лісових ресурсів. Правова охорона лісів здійснюється при застосуванні всіх правових норм, що пов’язані з охороною і використанням лісових ресурсів.

Перспективи. Перспективи подальших розробок пов’язані з дослідженням нормативно-правової бази щодо екологічної безпеки лісового господарства. Впровадженням, відповідно до новітнього законодавства, щодо лісової галузі, диференційованого поділу на господарюючий і контролюючий напрями, згідно з передовими міжнародними стандартами ведення лісового господарства. Особливої уваги потребує дослідження функціонування та взаємозв’язку органів центральної влади та регіональних агентств, що впроваджують державну політику і контролюють діяльність всіх лісокористувачів.