ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Вступ. Досліджено концептуальні та доктринальні засади правового регулювання забезпечення екологічної безпеки у сфері землекористування України. Визначено, що правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у цій сфері в умовах воєнного стану зазнало суттєвих змін, зумовлених потребою поєднання охорони навколишнього середовища і земельних ресурсів, екологічної безпеки і гармонізації правового регулювання із інструментами європейського права. Актуалізовано, що сучасне законодавство адаптується до нових викликів, забезпечуючи баланс між охороною земель, як основного національного багатства, потребами оборони держави, запобіганням екологічним катастрофам. Проаналізовано, що норми права екологічної безпеки набувають змісту в процесі їхньої реалізації, тобто реального та дієвого регулюючого та охоронювального впливу на існуючі та потенціальні суспільні природоохоронні та екологічні правовідносини у сфері забезпечення екологічної безпеки у сфері землекористування України. Розглянуто правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у цій сфері. Показано, що таке регулювання має комплексних характер, оскільки поєднує норми земельного, екологічного, адміністративного і кримінального права із тимчасовими спеціальними правилми.

Мета. Метою дослідження є аналіз концептуальних та доктринальних положень екологічної безпеки у сфері землекористування України, враховуючи положення європейського та національного права у цій сфері. Аналіз правової природи цього явища на підставі нормативно-правового регулювання механізмів забезпечення екологічної безпеки.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є міжнародні нормативно-правові акти, серед іншого, інструменти європейського права та України, а також їхній доктринальний аналіз в контексті причинно-наслідкового зв’язку забезпечення екологічної безпеки у сфері землекористування. Методи включають системний аналіз правових норм, порівняльний аналіз прецедентів на чому будується національне законодавство, також контент-аналіз доктринальних джерел, що дозволяє виявити провідні доктринальні підходи, які існують щодо тематики екологічної безпеки у сфері землекористування у системі законодавства України.

Результат. Конкретизовано, що у юридичній літературі поняття «земля» традиційно розглядається як комплексний об’єкт правового регулювання, щодо якого виникають, реалізуються та охороняються майнові права, публічно-правові та екологічні правовідносини. Це дає підстави обґрунтувати, що правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у сфері землекористування потребує теоретичного підходу до терміносистеми, що регулює відтворення та охорону навколишнього середовища та земельних ресурсів. Правова охорона у цій сфері здійснюється при застосуванні всіх правових норм, що пов’язані з охороною і використанням земельних ресурсів.

Перспективи. Перспективи подальших наукових розробок пов’язані з дослідженням оновлення нормативно-правової бази забезпечення екологічної безпеки у сфері землекористування України. Впровадженням, відповідно до новітнього законодавства, механізмів щодо забезпечення екологічної безпеки у цій сфері, диференційованого поділу на господарюючий і контролюючий напрями, відповідно до передових європейських стандартів ведення землекористування.