ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АКАДЕМІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. В умовах реформування системи вищої освіти України, інтеграції до Європейського простору вищої освіти та посилення вимог до якості наукових досліджень академічна доброчесність перетворилася з етичної категорії на комплексний правовий інститут. Особливої актуальності набувають питання ефективності механізмів запобігання академічному плагіату, процедур притягнення до академічної відповідальності, забезпечення гарантій прав учасників освітнього процесу та співвідношення національного регулювання із європейськими стандартами забезпечення якості освіти.

Мета. Метою статті є комплексний науково-правовий аналіз механізмів забезпечення академічної доброчесності в Україні, дослідження особливостей застосування академічної відповідальності, оцінка ефективності чинного законодавчого регулювання та визначення напрямів його вдосконалення з урахуванням європейського досвіду.

Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на аналізі Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», нормативно-правових актів Міністерства освіти і науки України та Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, рішень адміністративних судів щодо оскарження рішень про притягнення до академічної відповідальності, документів Європейського простору вищої освіти, рекомендацій Ради Європи та сучасних наукових публікацій 2022–2026 років. Використано формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, герменевтичний, логіко-юридичний та аналітичний методи наукового пізнання.

Результати. Обґрунтовано, що основна проблема забезпечення академічної доброчесності в Україні полягає не у відсутності нормативно-правового регулювання, а в недостатній ефективності механізмів його практичної реалізації. Виокремлено п’ять основних проблемних напрямів: неоднаковість підходів закладів вищої освіти до кваліфікації порушень академічної доброчесності, недостатню процесуальну визначеність процедур розгляду таких порушень, складність доведення фактів академічного плагіату, обмежену ефективність превентивних заходів та недостатній рівень правової культури учасників освітнього процесу. Встановлено, що чинне законодавство створює належне нормативне підґрунтя для забезпечення академічної доброчесності, проте потребує подальшої деталізації окремих процедурних аспектів. Доведено, що європейський підхід до забезпечення академічної доброчесності базується на поєднанні превентивних механізмів, прозорих процедур розгляду порушень та ефективних гарантій захисту прав усіх учасників освітнього процесу.

Перспективи. Перспективними напрямами подальших досліджень є вдосконалення правових механізмів запобігання академічному плагіату із застосуванням сучасних цифрових технологій, розроблення єдиних стандартів кваліфікації порушень академічної доброчесності, дослідження судової практики щодо оскарження рішень про академічну відповідальність, а також вивчення зарубіжного досвіду формування культури академічної доброчесності в умовах цифровізації освіти та розвитку штучного інтелекту.