ТЕОРЕТИЧНО-ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВСТАНОВЛЕННЯ УЗУФРУКТА ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

Анотація

Вступ. До прийняття Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» у вітчизняному цивільному праві поняття «узуфрукт» не використовувалось. Певною мірою дане поняття відповідало терміну «особистий сервітут», визначеному в ч. 2 ст. 401 Цивільного кодексу України. Стрімкий розвиток суспільних відносин, поява нових технологій, прийняття нових нормативних актів зумовили потребу реформування  квазіречових прав «право господарського відання» та «право оперативного управління» на зрозумілі та передбачувані приватноправові конструкції користування (оренди) та управління чужим майном (узуфрукт) з врахуванням досвіту європейських країн. На даному етапі, наведене обумовило запровадження у національну правову систему конструкції узуфрукта державного та комунального майна як речового права особистого безоплатного володіння і користування державним або комунальним майном без права його відчуження.

Але наявні прогалини та безсистемність в правовому регулюванні інституту узуфрукта державного або комунального майна, відсутність усталеного практичного досвіду у його встановленні, а також судової практики на тлі зазначених змін обумовлює активні теоретико-правові дослідження на дану проблематику.

Метою дослідження є аналіз теоретично-практичних аспектів передачі державного та комунального майна на праві узуфрукта, а також формулювання пропозицій щодо нормативного удосконалення цього механізму. 

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є національні та зарубіжні нормативно-правові акти, що регулюють механізм встановлення узуфрукта, а також публікації вітчизняних науковців на дану тему дослідження.

У дослідженні використані загальнонаукові та спеціально-наукові методи наукового пізнання: історично-правовий, дескриптивний, герменевтичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системного аналізу, правового моделювання.

Результати. У статті здійснено порівняльний аналіз чинної правової моделі узуфрукта  з класичним римським правом та законодавством Європейських країн. Досліджений правовий режим узуфрукта державного та комунального майна, порядок його встановлення, зміни та припинення, строки дії і момент виникнення, його суб’єктно-об’єктний склад, обсяг та зміст прав і обов’язків власника (розпорядника) та узуфруктуарія. Виокремлені характені риси узуфрукта державного та комунального майна.

Констатовано, що введення нової категорії узуфрукта державного або комунального майна  без внесення системних змін до Цивільного кодексу України є лише фрагментарним коригуванням окремих інститутів речового права без закріплення загального правового режиму узуфрукта як речового права на чуже майно для всіх без виключення форм власності з більш детальним визначенням змісту та обсягу прав власника та узуфруктуарія,  підстав виникнення, зміни та припинення узуфрукта.

Розглянуто положення Глави 32 проекту Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного), яким пропонується унормувати загальний правовий режим узуфрукта як обмеженого речового права на чуже майно. Обґрунтовано необхідність подальшого системного нормативного вдосконалення інституту узуфрукта, в тому числі можливість його встановлення на земельну ділянку, для підвищення юридичної визначеності та ефективності правозастосування у сфері управління державним та комунальним майном.

Перспективи. Відповідно до чинного законодавства з 28.08.2025 року закріплення (передача) майна за юридичними особами на праві господарського відання та на праві оперативного управління забороняється. До 28.08.2028 року зазначені права повинні бути переоформлені (трансформовані) у власність або узуфрукт. Після 28.08.2028 року до державного або комунального майна, яке залишиться на праві господарського відання або на праві оперативного управління будуть застосовуватися положення про узуфрукт державного або комунального майна, який буде вважатися встановленим безстроково. Даний алгоритм дій може бути змінений у разі прийняття (рекодифікації) нового Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного), що може обумовити подальші наукові розвідки на дану проблематику.