ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ: ІНТЕРНАЛІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗОВНІШНІХ ЕФЕКТІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕНТРІВ СПІВПРАЦІ З ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ

Анотація

Вступ. Дослідження розглядає концепцію розробки гібридного економіко-аналітичного підходу на основі машинного навчання для аналізу декарбонізації як багатовимірного процесу структурної трансформації, що інтегрує екологічні екстерналії, макрофінансову динаміку, геополітичні ризики та міжкраїнову неоднорідність країн. Запропонований підхід ґрунтується на теорії екологічної економіки, розширюючи її за допомогою методів кластеризації на основі даних для визначення структурно подібних шляхів декарбонізації та спільних центрів декарбонізаційного переходу для інтерналізації екологічних екстерналій. 

Мета. Метою дослідження є розгляд інтеграції відповідних теоретичних та методологічних напрямків зеленої економіки в єдину концептуальну модель для аналізу декарбонізації. Тому запропоновано поєднати теорію екологічних екстерналій, принципи макроекономічної ефективності, концепції сталого фінансування та ESG-інвестування, аналіз геополітичних та кліматичних ризиків, сучасні методи та механізми кластеризації та машинного навчання для спільного управління декарбонізацією як основу запропонованої концепції підходу.

Матеріали і методи. Методологічна основа складається з чотирьох взаємопов’язаних аналітичних етапів. Перший етап полягає у визначенні теоретико-економічної основи на базі теорії екологічних екстерналій Пігу, де декарбонізація інтерпретується як механізм корекції ринку, що враховує розбіжність між граничними приватними та соціальними витратами. На другому етапі пропонується скласти структурований міжкраїновий набір даних, що включає ключові показники, пов'язані з інтенсивністю викидів, інтеграцією відновлюваних джерел енергії, показниками ESG, розвитком фінансової системи, якістю інституцій та геополітичним ризиком. Третім етапом було запропоновано визначити інтегральну функцію потенціалу декарбонізації, яка охоплюватиме багатовимірні національні можливості переходу до низьковуглецевої економіки. Четвертим етапом запропоновано застосування методів машинного навчання без учителя, включаючи самоорганізовані карти (SOM), для класифікації країн у групи зі схожими показниками декарбонізації.

Результати. Емпірична логіка цієї структури свідчить про те, що декарбонізація — це не лінійний процес скорочення викидів, а системна трансформація, що формується взаємодією між фінансовими структурами, інституційним потенціалом, технологічним розвитком та геополітичними обмеженнями. Результати кластеризації здатні забезпечити таксономію країн, що характеризуються різними профілями переходу, включаючи держав із високоефективними економіками декарбонізації, держав з перехідними економіками та держав, економіки яких залежать від викопного палива. Ці кластери слугуватимуть аналітичною основою для визначення структурно подібних траєкторій декарбонізації та формування спільних центрів переходу до низьковуглецевого розвитку країн.

Дослідження робить внесок у літературу, інтегруючи економічну теорію екстерналій з класифікацією класифікації країн у групи зі схожими показниками декарбонізації на основі машинного навчання, пропонуючи єдину аналітичну основу для кліматичного врядування на основі доказів та сталої економічної трансформації.

Перспективи. Подальші дослідження мають бути спрямовані на кількісне тестування запропонованої моделі, застосування підходів на основі динамічного прогнозування та штучного інтелекту, а також сценарний аналіз довгострокових траєкторій декарбонізації з урахуванням фінансових, технологічних та геополітичних факторів.