РОЛЬ ЛОКАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

Автор(и)

  • Ксенія Костянтинівна Кулі-Іванченко Національний університет «Одеська юридична академія» https://orcid.org/0000-0002-8852-5869

DOI:

https://doi.org/10.25313/3083-7774-2026-4-14

Ключові слова:

локальна демократія, національні меншини,захист прав національних меншин, національна ідентичність, національні інтереси, місцеве самоврядування, права людини, територіальна громада, конституційне право, Європейський Союз, Рада Європи, європейські стандарти

Анотація

Вступ. У сучасних умовах розвитку демократичної правової держави особливого значення набуває забезпечення прав національних меншин як невід’ємної складової системи прав людини та одного з ключових критеріїв дотримання європейських стандартів демократії. В умовах децентралізації публічної влади та посилення ролі територіальних громад локальна демократія виступає важливим механізмом забезпечення участі представників національних меншин у вирішенні питань місцевого значення, збереженні культурної самобутності, мови, традицій та формуванні інклюзивного суспільного середовища.

Особливого значення зазначена проблематика набуває для України в контексті євроінтеграційних процесів, імплементації міжнародно-правових стандартів у сфері захисту прав людини та необхідності гармонізації національного законодавства із правом Європейського Союзу та стандартами Ради Європи. Ефективне функціонування інститутів локальної демократії сприяє формуванню механізмів взаємодії між органами місцевого самоврядування та представниками національних меншин, забезпеченню їх участі у прийнятті рішень на місцевому рівні та зміцненню суспільної єдності.

Мета. Метою статті є комплексний конституційно-правовий аналіз ролі локальної демократії у забезпеченні та захисті прав національних меншин, визначення основних форм участі національних меншин у місцевому самоврядуванні, а також дослідження міжнародно-правових стандартів і національного законодавства у відповідній сфері.

Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. Зокрема, використано діалектичний метод - для дослідження розвитку локальної демократії як правового та суспільного явища; формально-юридичний метод - для аналізу нормативно-правових актів у сфері захисту прав національних меншин; порівняльно-правовий метод - для зіставлення міжнародних та національних підходів до забезпечення прав національних меншин на локальному рівні; системно-структурний метод - для визначення місця локальної демократії у механізмі реалізації прав людини.

Матеріалами дослідження стали положення Конституції України, міжнародно-правові акти Ради Європи та Організації Об’єднаних Націй, законодавство України у сфері місцевого самоврядування та захисту прав національних меншин, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що локальна демократія є важливим інституційним механізмом забезпечення прав національних меншин та реалізації принципів демократичної участі на місцевому рівні. Визначено, що ефективне функціонування органів місцевого самоврядування створює належні умови для представництва інтересів національних меншин, розвитку міжкультурного діалогу та забезпечення рівності у доступі до місцевих публічних послуг.

Обґрунтовано, що ключовими формами реалізації локальної демократії у сфері захисту прав національних меншин є місцеві ініціативи, громадські консультації, діяльність органів самоорганізації населення, консультативно-дорадчих органів, громадських об’єднань та інші форми безпосередньої участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення.

Показовим прикладом реалізації механізмів локальної демократії у сфері забезпечення прав національних меншин є діяльність консультативно-дорадчих органів в Одеській області. Так, при Департаменті культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації функціонує Рада представників національно-культурних товариств Одеської області. Станом на 1 січня 2024 року до складу Ради входило понад 30 національно-культурних організацій, що свідчить про високий рівень залучення представників різних національних спільнот до процесів взаємодії з органами публічної влади на регіональному рівні [11].

Окремої уваги заслуговує практика міста Ізмаїл, яке характеризується багатонаціональним складом населення. На території міста функціонує близько двадцяти національно-культурних товариств. Найбільш активні з них увійшли до складу Ради представників національно-культурних товариств при Ізмаїльському міському голові, створеної у 2008 році. До складу Ради офіційно входять сім національно-культурних товариств, серед яких громадська організація «Асоціація румун міста Ізмаїл «Гавріїл Музичєску», Ізмаїльська болгарська громада ім. Св. Софії, громадська організація «Громада «Еллада»», Ізмаїльська албанська громада «Обор шиптар», товариство «Дім Польський-Куяви», Ізмаїльська міська первинна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та Ізмаїльське німецьке культурне товариство «Німецький дім». Функціонування такого консультативного органу демонструє практичну реалізацію принципів локальної демократії через залучення представників національних меншин до обговорення питань місцевого значення, розвитку культурних ініціатив та взаємодії з органами місцевого самоврядування [11].

Ще одним прикладом участі представників національних меншин у механізмах локальної демократії є діяльність Громадської ради при Білгород-Дністровській районній державній адміністрації. Склад Громадської ради було затверджено розпорядженням райдержадміністрації від 01.11.2021 №271/А-2021 після проведення установчих зборів 30.09.2021. До складу Ради входить, зокрема, голова Центру польської культури «Аккерман» Сергій Квітковський. Участь представників національно-культурних організацій у діяльності Громадської ради забезпечує можливість представлення інтересів етнічних спільнот під час формування та реалізації рішень на місцевому рівні, а також сприяє розвитку партнерських відносин між громадянським суспільством і органами публічної влади [11].

Наведені приклади свідчать, що консультативно-дорадчі органи за участю представників національних меншин є ефективним інструментом локальної демократії, який сприяє формуванню інклюзивного середовища у територіальних громадах, забезпеченню міжкультурного діалогу та реалізації принципів рівності й недискримінації на місцевому рівні.

Перспективи. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень є аналіз механізмів участі національних меншин у процесах прийняття рішень на місцевому рівні в умовах цифровізації публічного управління, дослідження європейського досвіду функціонування консультативних органів національних меншин при органах місцевого самоврядування, а також удосконалення нормативно-правового забезпечення локальної демократії в Україні в контексті євроінтеграційних процесів.

Посилання

Рамкова конвенція про захист національних меншин : Міжнародний документ від 01.02.1995. Дата оновлення: 01.02.1995. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_055#Text (дата звернення: 01.03.2026).

Про національні меншини (спільноти) України : Закон України від 13.12.2022 № 2827-IX. Дата оновлення: 10.12.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text (дата звернення: 01.03.2026).

Про національні меншини в Україні : Закон України від 25.06.1992 № 2494-ХІІ (втратив чинність). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12/ed19920625 (дата звернення: 01.03.2026).

Про затвердження Методології використання мов національних меншин (спільнот) України в населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, або в яких такі особи складають значну частину населення : Постанова Кабінету Міністрів України від 09.02.2024 № 181. Дата оновлення: 09.02.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/181-2024-п#Text (дата звернення: 01.03.2026).

Про затвердження Порядку визначення переліку населених пунктів, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, або в яких такі особи складають значну частину населення : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2024 р. № 257. Дата оновлення: 04.03.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2024-п#Text (дата звернення: 01.03.2026).

Питання діяльності Ради громадських обʼєднань національних меншин (спільнот) України : Наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 02.10.2023 № Н-86/12. Дата оновлення: 02.10.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2017-23#Text (дата звернення: 01.03.2026).

Про затвердження Порядку утворення та функціонування Центру національних меншин (спільнот) України : Наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 02.02.2024 № Н-18/12. Дата оновлення: 29.02.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-24#Text (дата звернення: 01.03.2026).

Логачов Д., Філіппова В. Вплив потенціалу локальної демократії на демократичне врядування. Вісник ХНТУ. 2023. № 1. С. 213-218. DOI: https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.1.29

Баймуратов М., Кофман Б., Бобровник Д. Моделі (форми) демократії (демократичної взаємодії між людиною, територіальною громадою та муніципальною владою) в межах локального соціуму: сучасні реалії та перспективи. Український часопис конституційного права. 2025. № 4. С. 82-105. DOI: https://doi.org/10.30970/jcl.4.2025.5

Ортинська Н. Правовий статус національних меншин в демократичній державі: теоретико-правовий аналіз рівності. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія юридична. 2023. № 39. С. 460-465. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.11058242

Інформація про стан забезпечення захисту прав національних меншин на території Одеського регіону за 2023 рік. URL: https://culture.od.gov.ua/wp-content/uploads/2025/02/etnospilnoty-info-2023.pdf (дата звернення: 01.03.2026).

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-27

Як цитувати

Кулі-Іванченко, К. К. (2026). РОЛЬ ЛОКАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН. Сучасна доктрина права, (4(98), 127–135. https://doi.org/10.25313/3083-7774-2026-4-14