ГЕНОМНА ІНФОРМАЦІЯ ЛЮДИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЄ ДЕРЖАВНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ, ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ЗБЕРІГАННЯ

Анотація

Вступ. Використання геномної інформації є важливим як в мирний час, так і під час війни, особливо для швидкої та точної ідентифікації загиблих військових і цивільних, а також при значному понівеченні тіл. Реєстрація геномної інформації в Україні регулюється Законом «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», який набув чинності у 2022 році. Основною метою є створення Електронного реєстру для ідентифікації осіб, розшуку зниклих та розслідування злочинів. В більшості розвинених країн існують власні реєстри (наприклад, CODIS у США або NDNAD у Великій Британії), де зберігаються дані переважно стосовно осіб, що вчинили правопорушення. В рамках міжнародної співпраці при розслідуванні злочинів можливий обмін геномною інформацією між країнами, який відбувається через канали Інтерполу або за двосторонніми угодами, але за умови суворого дотримання конфіденційності та захисту даних. Однак для такого обміну геномною інформацією між країнами дані в українському реєстрі мають відповідати європейським стандартам ДНК-профілювання, а також потрібно узгодження понятійного апарату визначень геномної інформації (в Україні та за кордоном) та з’ясування її змісту. Для процесу подальшої ідентифікації осіб, важливим є розуміння особливостей зберігання геномної інформації, в залежності від її категорії та дотримання певних критеріїв. Мета. Метою дослідження є аналіз змісту геномної інформації людини, що підлягає державній реєстрації та визначення особливостей її зберігання. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правове забезпечення щодо формування та використання обліку генетичних ознак людини, а також регулювання порядку роботи Електронного реєстру геномної інформації людини, міжнародні правові документи; 2) праці вітчизняних та зарубіжних авторів, що провадять свої науковопрактичні дослідження стосовно правових аспектів геномної інформації людини, перспектив використання зарубіжного досвіду щодо ДНК — обліків та вивчення криміналістичного дослідження ДНК. В процесі здійснення дослідження було використано наступні наукові методи: теоретичного узагальнення та групування (для характеристики нормативно-правових актів України, а також численних міжнародних правових документів); формалізації, аналізу та синтезу (дослідження особливостей зберігання геномної інформації людини та виокремлення її критеріїв); логічного узагальнення результатів (формулювання висновків). Результати. Поняття геномної інформації людини надано в Законі України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», що визначає під нею відомості про генетичні ознаки людини. В нормативно-правових актах України використовуються терміни «генетична (геномна) інформація», «генетичні ознаки», «ДНК-профіль». Однак, слід зауважити, що словосполучення «геномна інформація», яке використовується в Україні, у міжнародних правових документах фактично не вживається, а використовується термін «генетичні дані». Проаналізувавши поняття «геномна інформація», «ДНК-профіль», «генетичні дані», доходимо висновку, що генетична (геномна) інформація в широкому розумінні може включати в себе відомості про всі генетичні ознаки людини, тобто весь її геном, який, як відомо, складається з приблизно 3 мільярдів пар основ. У свою чергу ДНК-профілі, які використовують в системі кримінальної юстиції, вміщують тільки ту частину генетичних ознак (інформації), що є потрібними для вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань в процесі попередження, розкриття та розслідування злочинів. Особливості зберігання геномної інформації людини включають як фізичне зберігання біологічного матеріалу (наприклад, зразки ДНК військових), так і цифрове зберігання (відомості про генетичні ознаки). Розуміння змісту геномної інформації та особливостей її зберігання допомагає в практичній діяльності, шляхом використання автоматизованих криміналістичних обліків генетичних ознак людини, для розкриття злочинів за залишеними слідами біологічного походження, ідентифікації загиблих осіб тощо. Перспективи. В подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на організаційно-технічному забезпеченні ведення електронного реєстру геномної інформації людини. Це надасть змогу оптимізувати процеси ідентифікації осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, пришвидшити пошук безвісти зниклих та автоматизувати міжвідомчу взаємодію на національному та міжнародному рівнях.