ВИТРАТНІСТЬ КАНАЛІВ ЗБУТУ ЯК ІНДИКАТОР ДІАГНОСТИКИ САНАЦІЇ СТРАХОВИКА

Анотація

Вступ. Зростання конкуренції на страховому ринку, трансформація моделей продажу страхових продуктів та підвищення вимог до фінансової стійкості страховиків актуалізують необхідність розроблення нових інструментів ранньої діагностики кризових явищ. Одним із таких інструментів є оцінювання витратності каналів збуту, що безпосередньо впливає на прибутковість страхової діяльності, платоспроможність та своєчасність реалізації санаційних заходів.

Мета. Метою статті є обґрунтування можливості використання витратності каналів збуту як індикатора діагностики санаційного стану страховика, а також розроблення системи показників для оцінювання ризику погіршення його фінансової стійкості.

Методи. Методологічною основою дослідження стали системний і комплексний підходи. Використано методи економічного аналізу, порівняння, статистичного узагальнення, індикативного оцінювання, групування та графічної інтерпретації даних. Інформаційною базою дослідження слугували статистичні матеріали щодо діяльності страховиків за 2025 рік.

Результати. Проведено оцінювання комісійного навантаження за основними каналами реалізації страхових продуктів та встановлено суттєву диференціацію рівня витратності залежно від способу дистрибуції. Запропоновано систему взаємопов'язаних індикаторів діагностики санаційного стану страховика, що включає індекс витратності дистрибуції, індекс концентрації дорогих каналів збуту та частку прямих продажів. Визначено порогові значення показників для ідентифікації нормального, моніторингового та передсанаційного фінансового стану страховика. Практичне застосування запропонованого підходу засвідчило перебування страхового ринку України у зоні підвищеного ризику за критерієм витратності каналів збуту. Обґрунтовано доцільність інтеграції розробленої системи індикаторів до механізму пруденційного нагляду та системи раннього попередження фінансових ускладнень страховиків. В статті досліджено взаємозв'язок між структурою витрат на канали збуту страховика та формуванням передумов його санаційної потреби. На основі наглядової статистики Національного банку України за 2025 рік проведено аналіз комісійного навантаження у розрізі десяти каналів збуту страхових послуг. Встановлено, що ставка комісії суттєво варіює між каналами: від 4,5% у прямих продажах до 49,7% у торговій мережі, а для банківського каналу сягає 36,6%. Запропоновано систему з трьох взаємодоповнюючих індикаторів: індекс витратності дистрибуції (ІВД), індекс концентрації дорогих каналів (ІКД) та частку прямих продажів (ЧПП). Визначено порогові значення показників для трьох зон фінансового стану страховика: нормальної, моніторингу та передсанаційної. За результатами розрахунків ринок України в цілому перебуває у зоні підвищеного ризику. Обґрунтовано доцільність включення запропонованих індикаторів до системи пруденційного нагляду за страховим ринком.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення інтегральної моделі ранньої діагностики санаційної потреби страховиків із урахуванням взаємозв'язку витратності каналів збуту, показників платоспроможності, достатності капіталу, прибутковості, цифрової трансформації процесів дистрибуції та поведінкових характеристик страхувальників, а також на апробацію запропонованих індикаторів у системі ризик-орієнтованого нагляду.