ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У ПРОЦЕСИ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ КРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

Вступ. У сучасних умовах глобальних викликів, зокрема військових конфліктів, економічної нестабільності, екологічних загроз та урбаністичних дисбалансів, значна кількість територій зазнає соціально-економічної деградації. Для України дана проблема набула особливої актуальності у зв’язку з повномасштабною військовою агресією рф, що призвела до масштабних руйнувань інфраструктури, зниження економічної активності та погіршення якості життя населення. За таких умов ревіталізація територій виступає важливим інструментом відновлення їх функціонального потенціалу, однак її ефективність значною мірою залежить від ефективної інтеграції принципів сталого розвитку. Поєднання економічних, соціальних та екологічних аспектів розвитку дозволяє формувати більш стійкі моделі управління територіальними трансформаціями, особливо в умовах кризового управління.

Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування інтеграції принципів сталого розвитку у процеси ревіталізації територій в умовах кризового управління та визначення особливостей формування відповідних механізмів публічного управління.

Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять системний аналіз для розкриття багатовимірної структури ревіталізації територій, контент-аналіз сучасних наукових публікацій з питань публічного управління, сталого розвитку та регіональної політики, а також компаративний аналіз теоретичних підходів до управління територіальними трансформаціями у міжнародній та українській науковій практиці. Застосовано елементи узагальнення та логічного моделювання для інтеграції різних концептуальних підходів до формування управлінських механізмів ревіталізації територій.

Результати. Доведено, що ревіталізація територій повинна розглядатися не лише як процес відновлення фізичної інфраструктури, а як комплексна публічна політика, спрямована на відновлення соціально-економічного потенціалу територій та підвищення їх конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що інтеграція принципів сталого розвитку у процеси ревіталізації забезпечує баланс між економічною ефективністю, соціальною інклюзією та екологічною безпекою. Виокремлено ключові виміри інтеграції сталого розвитку у ревіталізаційні процес, зокрема, інституційний, економічний, соціальний та екологічний. Визначено, що в умовах кризового управління особливого значення набуває застосування адаптивних та інтегрованих моделей публічного управління, які забезпечують координацію між органами державної влади та місцевого самоврядування, бізнесом та інститутами громадянського суспільства.

Перспективи. Напрямами подальших досліджень визначено розробку індикаторів оцінювання ефективності інтеграції принципів сталого розвитку у процеси ревіталізації територій, аналіз ролі місцевого самоврядування у реалізації ревіталізаційних програм, а також дослідження практичних моделей кризового управління територіальним розвитком у повоєнний період.