ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У ПРОЦЕСИ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ КРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.25313/2617-572X-2026-3-68-5Ключові слова:
публічне управління, ревіталізація територій, сталий розвиток, кризове управління, територіальний розвиток, повоєнне відновленняАнотація
Вступ. У сучасних умовах глобальних викликів, зокрема військових конфліктів, економічної нестабільності, екологічних загроз та урбаністичних дисбалансів, значна кількість територій зазнає соціально-економічної деградації. Для України дана проблема набула особливої актуальності у зв’язку з повномасштабною військовою агресією рф, що призвела до масштабних руйнувань інфраструктури, зниження економічної активності та погіршення якості життя населення. За таких умов ревіталізація територій виступає важливим інструментом відновлення їх функціонального потенціалу, однак її ефективність значною мірою залежить від ефективної інтеграції принципів сталого розвитку. Поєднання економічних, соціальних та екологічних аспектів розвитку дозволяє формувати більш стійкі моделі управління територіальними трансформаціями, особливо в умовах кризового управління.
Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування інтеграції принципів сталого розвитку у процеси ревіталізації територій в умовах кризового управління та визначення особливостей формування відповідних механізмів публічного управління.
Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять системний аналіз для розкриття багатовимірної структури ревіталізації територій, контент-аналіз сучасних наукових публікацій з питань публічного управління, сталого розвитку та регіональної політики, а також компаративний аналіз теоретичних підходів до управління територіальними трансформаціями у міжнародній та українській науковій практиці. Застосовано елементи узагальнення та логічного моделювання для інтеграції різних концептуальних підходів до формування управлінських механізмів ревіталізації територій.
Результати. Доведено, що ревіталізація територій повинна розглядатися не лише як процес відновлення фізичної інфраструктури, а як комплексна публічна політика, спрямована на відновлення соціально-економічного потенціалу територій та підвищення їх конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що інтеграція принципів сталого розвитку у процеси ревіталізації забезпечує баланс між економічною ефективністю, соціальною інклюзією та екологічною безпекою. Виокремлено ключові виміри інтеграції сталого розвитку у ревіталізаційні процес, зокрема, інституційний, економічний, соціальний та екологічний. Визначено, що в умовах кризового управління особливого значення набуває застосування адаптивних та інтегрованих моделей публічного управління, які забезпечують координацію між органами державної влади та місцевого самоврядування, бізнесом та інститутами громадянського суспільства.
Перспективи. Напрямами подальших досліджень визначено розробку індикаторів оцінювання ефективності інтеграції принципів сталого розвитку у процеси ревіталізації територій, аналіз ролі місцевого самоврядування у реалізації ревіталізаційних програм, а також дослідження практичних моделей кризового управління територіальним розвитком у повоєнний період.
Посилання
Ганський В.О. Ревіталізація депресивного міського простору за допомогою комерціалізації колишніх промислових об’єктів історико-культурної спадщини. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. Вип. 23. С. 361–365. URL: http://global-national.in.ua/archive/23-2018/71.pdf (дата звернення: 11.01.2026).
Лисяк Н. Інтегрований розвиток урбанізованих систем: монографія. Львів: ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України», 2025. 311 с.
Майборода О.М., Духняк І.О. Ревіталізація промислових територій під багатофункціональний комплекс. Досвід Львова, Івано-Франківська, Варшави. Молодий вчений. 2020. Вип. 1 (77). С. 158–162. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-1-77-34
Трещов М.М., Хохба О.Т. Удосконалення методології смартизації управління розвитком територій. Науковий вісник: державне управління. 2023. № 1 (13). С. 178-194. DOI: https://doi.org/10.33269/2618-0065-2023-1(13)-178-194
Roberts P., Sykes H. Urban regeneration: a handbook. London : SAGE, 2000. 320 p. URL: https://books.google.com.ua/books?id=6nEX8nothSsC (дата звернення: 11.01.2026).
Івашко Ю.В., Івашко О.Ю., Дмитренко А.Ю. Ревіталізація міських територій в світлі соціальних і екологічних проблем. Просторовий розвиток. 2023. № 5. С. 33–50. DOI: https://doi.org/10.32347/2786-7269.2023.5.33-50
Сич О.А. Ревіталізація як складова стратегії розвитку міста. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Економічна». 2020. Вип. 99. С. 66–73. DOI: https://doi.org/10.26565/2311-2379-2020-99-07.
Бессонова А., Безугла Л., Бєлобородова М. Міжнародний досвід ревіталізації промислових об’єктів: можливості для України. Development Service Industry Management. 2024. Вип. 2. С. 49–55. DOI: https://doi.org/10.31891/dsim‑2024‑6(8).
Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. United Nations. URL: https://sdgs.un.org/2030agenda (дата звернення: 11.01.2026).
Іванченков В.С. Обґрунтування викликів сталого розвитку в умовах глобальної нестабільності. Економічний простір. 2025. № 201. С. 304–310. DOI: https://doi.org/10.30838/EP.201.304-310
Каржинерова Т.І., Каржинерова О.Г. Сучасний досвід ревіталізації територій міст. Науковий вісник будівництва. 2018. Т. 94, № 4. С. 76–82.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Мирослав Миколайович Трещов

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.