ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ ЯК ПОСЯГАННЯ НА ВОЛЮ, ЧЕСТЬ ТА ГІДНІСТЬ ОСОБИ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню кримінально-правового аналізу захоплення заручників, що являє собою суспільно небезпечне діяння яке посягає на волю, честь та гідність особи. В ході роботи над темою, розкрито зміст об’єкта та об’єктивної сторони цього кримінального правопорушення, визначено його місце в системі злочинів проти волі, честі та гідності особи. Проаналізовано положення кримінального законодавства України та наукові підходи до тлумачення відповідних норм. Зроблено висновки щодо вдосконалення правозастосовної практики та підвищення ефективності кримінально-правової протидії захопленню заручників.

Вступ. Захоплення заручників є одним із найбільш небезпечних злочинів, що посягають не тільки на особисту свободу людини, а й на її честь і гідність. В сучасних умовах протидія таким злочинам є неабиякою актуальною темою, адже це серйозна загроза посягання на права людини, що гарантовані Конституцією України та міжнародними актами.

Кримінально-правова характеристика захоплення заручників потребує ґрунтовного аналізу з урахуванням як національного законодавства, так і міжнародного досвіду, що дозволяє визначити ефективні механізми протидії цьому злочину. У зв’язку з цим дослідження особливостей кваліфікації захоплення заручників як посягання на волю, честь та гідність особи є важливим напрямом сучасної правової науки. Метою дослідження є комплексний аналіз кримінально-правової характеристики захоплення заручників як посягання на волю, честь та гідність особи. Визначити об’єктивні і суб’єктивні ознаки цього злочину та особливості кваліфікації. Сформувати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України у цій сфері.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі обґрунтовано підхід до розгляду злочину, що передбачений ст. 147 КК України, як багатооб’єктного кримінального правопорушення, яке посягає не лише на особисту свободу, а й на волю, честь та гідність особи. Проаналізовані наукові підходи до визначення безпосереднього об’єкта злочину, критерії його відмежування від суміжних складів кримінальних правопорушень, зокрема, незаконного позбавлення волі та умисного вбивства заручника. Наголошено на необхідності подальшого розвитку комплексного вдосконалення ст. 147 КК України, з урахуванням міжнародно-правових стандартів та практики її застосування.

У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний та метод узагальнення, що забезпечило з’ясування сутності захоплення заручників як соціально-правового явища, аналіз норм кримінального законодавства України, визначення елементів складу злочину та формулювання обґрунтованих висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері.

У результаті дослідження визначено особливості кримінально-правової кваліфікації злочину, зокрема відмежування від суміжних складів злочинів. Обґрунтовано необхідність удосконалення окремих положень кримінального законодавства України з метою підвищення ефективності протидії таким діянням.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Узагальнюючи результати дослідження виявлені проблеми кваліфікації злочину, що зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим аналізом відмежування цього злочину від суміжних складів, а також вивченням міжнародного досвіду протидії захопленню заручників.