ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВИГОТОВЛЕННЯ БОЄПРИПАСІВ ТА ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ У ВОЄННИЙ ЧАС: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОПРОЄКТУ № 12026 ТА АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ

Анотація

Вступ. У статті здійснено дослідження актуальних проблем звільнення від кримінальної відповідальності за виготовлення боєприпасів і вибухових пристроїв в умовах триваючої збройної агресії. Автором проаналізовано законопроєкт № 12026, яким запропоновано впровадження спеціальної підстави звільнення від кримінальної відповідальності для військовослужбовців, що самостійно виготовляють відповідні засоби для виконання бойових завдань. Актуальність теми зумовлена необхідністю адаптації кримінального законодавства до реалій сьогодення та практичних потреб оборони держави.

Метою дослідження є критичний аналіз запропонованих змін до ст. 263-1 КК України в частині ефективності їх застосування, а також обґрунтування доцільності альтернативного підходу до кримінально-правової оцінки відповідних діянь через інститут обставин, що виключають кримінальну протиправність.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є праці вітчизняних фахівців, що провадять свої науково-практичні дослідження у сфері кримінальної відповідальності за незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв та пов’язаних із цим питань.

Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи: формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий, а також аналіз судової практики, зокрема рішень Верховного Суду. Використано положення чинного кримінального та кримінального процесуального законодавства України, а також існуючі доктринальні підходи до інституту звільнення від кримінальної відповідальності та обставин, що виключають протиправність діяння.

Результати. Наведено аргументи на користь того, що запропонована спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності є надмірно складною у застосуванні, передбачає громіздкий перелік умов і фактично вимагає повноцінного кримінального провадження в умовах виконання бойових завдань його фігурантами. Обґрунтовано, що дії військовослужбовців із виготовлення боєприпасів за наказом командування та з метою захисту держави доцільніше розглядати як такі, що вчиняються в умовах виконання наказу або розпорядження чи обов’язку із захисту Вітчизни, тобто як обставин, що виключають кримінальну протиправність. Такий підхід є більш ефективним, оскільки дозволяє убезпечити захисників України від кримінальної відповідальності без надмірних процедур.

Перспективи. Перспективним напрямом удосконалення законодавства як більш ефективну альтернативу визначено внесення змін до ст. 43-1 КК України з розширенням її дії на виготовлення вибухових пристроїв та боєприпасів у бойових умовах. Це дозволить забезпечити належний баланс між потребами оборони держави та принципами кримінального права, а також мінімізувати ризики притягнення захисників України до відповідальності за дії, обумовлені воєнною необхідністю.