ПРОЄКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ В УПРАВЛІННІ СТРАТЕГІЧНИМИ ЗМІНАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.25313/3083-7782-2026-4-30Ключові слова:
стратегічні зміни, програми розвитку, стратегії, управлінські технології розвитку, проєктний підхід, управління стратегічними змінами, ключові компетенції, стратегії блакитного океануАнотація
Вступ. Стратегічні зміни в організаціях є важливим напрямом процесу управління та необхідною умовою успішної діяльності. Вони враховують необхідність пристосування до зміни чинників середовища, реагування на сучасні виклики, мегатренди, а також дають можливість заздалегідь започаткувати власні креативні підходи до своєї діяльності відповідно до місії та візії організації. Здійснення стратегічних змін має відбуватися за певним алгоритмом через розроблення стратегічних планів та програм діяльності. У процесах управління стратегічними змінами мають використовуватися певні підходи чи технології зокрема управлінські технології розвитку. Реалізації програм розвитку сприятиме проєктний підхід, а саме – розроблення та здійснення відповідних проєктів, спрямованих на виконання спланованих стратегічних напрямків. Об’єднання проєктного підходу та управлінських технологій розвитку утворюватиме проєктні технології розвитку, що забезпечить синергійний ефект.
Мета. Метою дослідження є визначення місця проєктного підходу та проєктних технологій розвитку в управлінні стратегічними змінами організації.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є наукові публікації, які присвячені питанням стратегічних змін та проєктного менеджменту.
У процесі дослідження використано методи спостереження, класифікації і систематизації, узагальнення, групування.
Результати. Постійні зміни в організаціях відбуваються на різних рівнях. На стратегічному рівні доцільно здійснювати започаткування змін. Зміст стратегічних змін визначають місія та візія організації, чинники внутрішнього та зовнішнього середовища, стадія життєвого циклу тощо. Стратегічні зміни реалізуються у стратегічних планах, які передбачають певну програму дій за різними напрямками діяльності, а також конкретні показники. Організації залежно від намірів та з урахуванням стадії життєвого циклу можуть обирати курс на різні стратегії: стратегії блакитного океану або червоного, білого, зеленого, коричневого чи чорного. Найчастіше організації використовують сукупність різних стратегій, утворюючи агреговану комбіновану стратегію. Успішні організації у процесі розвитку віддають перевагу стратегії блакитного океану – створення нового вільного ринку, де поки що немає конкурентів. Зокрема, це передбачає використання такої управлінської технології розвитку як створення ключових компетенцій у галузі виробництва та маркетингу задля задоволення наявних та потенційних споживчих потреб, створення нових ринків і утримання там позицій. Така діяльність вказує на проактивну поведінку організації. Після формування стратегічних планів організації розробляють програми розвитку (або залежно від стратегії – програми зростання, інтеграції, диверсифікації, стабілізації, скорочення). Реалізація програм розвитку є наступним етапом загального процесу управління розвитком шляхом використання управлінських технологій розвитку. Управлінські технології розвитку являють собою цілеспрямовану сукупність прийомів впровадження певної моделі розвитку організації або певного напрямку розвитку. Використання проєктного підходу (проєктного аналізу та проєктного менеджменту) в управлінні стратегічними змінами та розвитком є важливим і необхідним інструментом для реалізації стратегії, програм розвитку та управлінських технологій розвитку. Завдяки проєктному підходу має відбутися інтеграція методології проєктного менеджменту у систему управління організацією, що утворить проєктні технології розвитку.
Посилання
Ареф’єва О. В., Пілецька С. Т., Лістрова М. С. Формування конкурентної стратегії підприємства в системі антикризового управління. Економіка та суспільство. 2022. № 43. URL: https://surl.li/kceowm (дата звернення: 17.03.2026).
Верба В. А. Еволюція управлінських технологій як віддзеркалення проблематики та завдань розвитку підприємств. Стратегія економічного розвитку України. 2014. № 34. С. 148-156. URL: https://surl.li/mpshdi (дата звернення: 21.03.2026).
Грабчук І. Ф., Бугайчук В.В., Аляб’єва В. М. Стратегія інноваційного розвитку підприємства. Економіка та суспільство. 2022. №44. URL: https://surl.li/kenakg (дата звернення: 10.03.2026).
Гривківська О. В., Мірчук Н. З. Концептуальні засади формування механізму інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств харчової промисловості. Економіка та суспільство. 2024. № 70. URL: https://surl.lu/bqaief (дата звернення: 18.03.2026).
Грігєрман Є. В. Інноваційно-інвестиційний розвиток: сутність та концептуальні підходи. Київський економічний науковий журнал. 2024. № 4. С. 54-60. URL: https://surl.li/pztmjm (дата звернення: 18.03.2026).
Гудзь О. Є., Стрельнікова С. Ю. Управління стратегічними змінами підприємств в умовах цифрової трансформації: монографія. Львів: «Галицька видавнича спілка», 2021. 188 с. URL: https://surl.li/huvikr (дата звернення: 10.03.2026).
Кириченко О. С. Сучасні аспекти та технології управління розвитком підприємств. Вчені записки Університету «КРОК». 2022. № 2 (66). С. 107-115. URL: https://surl.li/vhftfw (дата звернення: 12.03.2026).
Лозова О. В., Тимошенко І. С. Управління стратегічними змінами підприємства: проактивний підхід та кадровий потенціал. ЕКОНОМІКА: реалії часу. 2024. № 5(75). С. 51-58. URL: https://surl.li/gbgmeb (дата звернення: 12.03.2026).
Мануйлов О. В. Формування стратегії сталого розвитку підприємств в умовах невизначеності. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2024. Том 9, № 2. С. 60-64. URL: https://surli.cc/hxvyma (дата звернення: 16.03.2026).
Марухленко О. В., Руденко В. С., Рубан Д. О. Проєктний менеджмент у контексті сталого розвитку та ESG-стратегій. Економіка та суспільство. 2025. № 79. URL: https://surl.li/yepcny (дата звернення: 20.03.2026).
Нетудихата К. Л., Тришак І. Р. Інновації та управління інноваційним розвитком на підприємствах харчової промисловості. Ефективна економіка. 2024. № 2. URL: https://surl.li/kjxsnq (дата звернення: 18.03.2026).
Олійник А. С., Толочій О. Р., Щербина Ю. В. Ефективність проєктного менеджменту сучасних підприємств в умовах диджиталізації. Вісник ПДАУ (Економiка, управлiння та фiнанси). 2024. Вип. 2. С. 61-66. URL: https://surli.cc/zajvyq (дата звернення: 17.03.2026).
Перескова М.В., Артеменко Л. П. Особливості управління стратегічними змінами на підприємствах в контексті євроінтеграційних процесів. Бізнес, інновації, менеджмент: проблеми та перспективи : зб. тез доп. VІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 24 квіт. 2025 р. К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського. Вид-во «Політехніка», 2025. С. 186-187. URL: https://surl.li/clwvxi (дата звернення: 15.03.2026).
Приймак Н.С. П 75 Управління стратегічними змінами: навч. посіб. Кривий Ріг: ДонНУЕТ, 2020. 131 с.
Тарасюк Г. М. Розвиток проєктного менеджменту: основні методології та тренди. Економіка, управління та адміністрування. 2023. № 4 (106). С. 26-32. URL: https://surl.li/mfmmwe (дата звернення: 21.03.2026).
Ткаченко В. В., Маховський С. В. Актуалізація розробки стратегії сталого розвитку підприємства в умовах військового стану. Економіка та суспільство. 2024. № 68. URL: https://surl.li/btkpom (дата звернення: 10.03.2026).
Ким Ч. В., Моборн Р. Стратегія блакитного океану. К.: Stone Publishing, 2025. 328 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Світлана Антонівна Стахурська

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.