ОСНОВИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ТА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Вступ. Енергетика є базовою умовою функціонування економіки, тому стан енергетичної системи безпосередньо впливає на можливості економічного зростання країни. Водночас енергетичний розвиток визначається не лише обсягами виробництва чи споживання енергії, а й структурою енергоспоживання, рівнем енергоефективності, розвитком відновлюваних джерел енергії та вуглецевою інтенсивністю економіки. Залежність від вугілля, нафти й газу спричиняє зростання викидів парникових газів, тому країни активно впроваджують відновлювані джерела енергії та реалізують політику декарбонізації. Проте темпи й особливості такого переходу суттєво відрізняються залежно від рівня економічного розвитку, ресурсного забезпечення, інвестиційних можливостей і державної політики. Аналіз розвитку відновлюваної енергетики у взаємозв'язку з показниками енергоспоживання та вуглецевої інтенсивності дає змогу виявити групи країн зі схожими енергетичними профілями. Тому застосування методів багатовимірного аналізу, зокрема кластеризації, є доцільним для порівняння країн і формування рекомендацій щодо розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Мета. Метою цієї роботи є розкриття теоретичних основ енергетичного розвитку, його роль в економіці країни та зв’язок з екологізацією економічного розвитку, а також охарактеризувати сутність вуглецевої інтенсивності та значення відновлюваної енергетики у переході до низьковуглецевої моделі розвитку країн.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) міжнародні та національні політичні документи з питань енергетичного переходу, декарбонізації, розвитку відновлюваної енергетики та сталого розвитку; 2) статистичні та аналітичні звіти міжнародних організацій щодо споживання енергії, відновлюваної енергетики, вуглецемісткості та енергоефективності; 3) наукові публікації вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячені розвитку енергетики, низьковуглецевому переходу, відновлюваній енергетиці, вуглецемісткості та багатовимірному аналізу енергетичних систем країн.

У процесі дослідження було використано такі наукові методи: теоретичного узагальнення та систематизації (для узагальнення концептуальних підходів до розвитку енергетики, відновлюваної енергетики, енергоефективності, вуглецемісткості та декарбонізації національних економік); аналізу та синтезу (для виявлення взаємозв'язків між економічним зростанням, розвитком енергетики, екологічною стійкістю та переходом до низьковуглецевої економіки, а також для розробки концептуальної моделі потенціалу декарбонізації); формалізації (для представлення потенціалу декарбонізації як багатовимірної функції, що інтегрує економічні, технологічні, енергетичні, інституційні та фактори сталого розвитку); логічного узагальнення (для формулювання теоретичних висновків та обґрунтування методологічної бази).

Результати. У статті розкрито теоретичні основи енергетичного розвитку країн та його роль у забезпеченні економічного зростання, підвищенні конкурентоспроможності та формуванні передумов сталого розвитку. Обґрунтовано взаємозв'язок між розвитком енергетичних систем, підвищенням енергоефективності, декарбонізацією економіки та екологізацією господарської діяльності. Розглянуто сутність енергетичного переходу, значення відновлюваних джерел енергії, вуглецевої інтенсивності та екологізації економіки як взаємопов'язаних складових сучасної моделі низьковуглецевого розвитку. Показано, що ефективний енергетичний розвиток має поєднувати економічну результативність, технологічну модернізацію, енергетичну безпеку та екологічну відповідальність. Обґрунтовано доцільність комплексного врахування економічних, енергетичних та екологічних характеристик під час дослідження особливостей розвитку країн світу.

Перспективи. Подальші дослідження мають бути зосереджені на емпіричній оцінці потенціалу декарбонізації країн з використанням багатовимірних статистичних методів, включаючи алгоритми кластеризації. Особливу увагу слід приділити вибору та валідації показників, порівнянні методів кластеризації та інтерпретації визначених груп країн (центрів декарбонізації). Такі дослідження сприятимуть удосконаленню методологічних підходів до оцінки розвитку енергетики та потенціалу декарбонізації, а також нададуть практичні рекомендації щодо розробки диференційованої енергетичної та кліматичної політики, спрямованої на прискорення переходу до низьковуглецевого та сталого економічного розвитку.