МІЛІТАРНИЙ МУНІЦИПАЛІЗМ В СВІТЛІ ЗАГАЛЬНОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Анотація

Вступ. Повномасштабна неспровокована агресія рф проти України актуалізувала і активізувала процеси набуття правосуб’єктності територіальних громад та сформованих ними, – через використання і застосування виборчого права та механізмів демократичного призначення, – органів місцевого самоврядування, що виступають органами публічної самоврядної (муніципальної) влади та володіють відповідними повноваженнями у всіх найбільш важливих соціальних сферах повсякденної життєдіяльності людини, її груп та асоціацій, – у сфері мілітарних правовідносин. Причому, варто зазначити, що ці процеси набувають екзистенційного значення, а звідси носять об’єктивний, телеологічно обґрунтований характер, що скерований на створення відповідних умов безпеки та формування належних умов життєдіяльності для територіальних громад та їх жителів-членів громад в екстраординарних умовах існування і функціонування державності мілітарного спрямування. Звідси формується і актуалізується проблематика визначення місця, ролі і значення мілітарного муніципалізму в світлі загального конституціоналізму.

Мета.  Метою  дослідження  є  обґрунтування  напрямів втілення і  удосконалення феноменології мілітарного муніципалізму в межах загального конституціоналізму в існування і функціонування територіальних громад держави в умовах екстраординарного існування і функціонування державності на основі узагальнення наукових підходів до локального розвитку, аналізу стратегічних  телеологічних домінант  громади,   а також визначення практичних управлінських інструментів підвищення оборонної спроможності та результативності територіальної локальної людської спільноти.

Матеріали  і  методи.  Матеріалами  дослідження  є  теоретичні настанови, нормативно- правові  акти  у  сфері  існування та  функціонування   територіальних   громад,   праці   вітчизняних   науковців   щодо формування феноменології мілітарного  муніципалізму, зростання оборонної  спроможності  громад  і  муніципального  управління. У процесі дослідження використано методи теоретичного узагальнення, групування, аналізу і синтезу, порівняльно-го аналізу, SWOT-аналізу та логічного узагальнення результатів.

Результати.  У  статті  охарактеризовано  передумови формування і існування феноменології мілітарного муніципалізму як об’єктивного і логічно-послідовного продовження загального конституціоналізму (а не просто вимушеного відхилення), що змінює погляд на суттєву адаптивну природу сучасної держави. У такій оптиці стійкість територіальної громади під час війни є найвищим проявом конституційного обов'язку захисту суверенітету.  Мілітарний муніципалізм є продовженням конституціоналізму, насамперед і завдяки формуванню і реалізації найважливіших ідеологічно-праксеологічних тенденцій, а саме: реалізації установчої влади народу, принципу субсидіарності в дії, захисту конституційного ладу, адаптивності правової системи, збереженню людиноцентричності, інституційному прояву зв'язку з конституціоналізмом у контексті децентралізації. Отже, мілітарний муніципалізм є специфічною трансформацією місцевого самоврядування в умовах війни, яка суттєво і адаптивно змінює класичні пропорції загального конституціоналізму. Отже, мілітарний муніципалізм не заперечує загальний конституціоналізм, а виступає його захисним інструментом у кризових умовах. Він забезпечує баланс між жорсткою вертикаллю безпеки держави та життєдіяльністю територіальних громад на місцях. Після усунення воєнних загроз система має повернутися до стандартних конституційних засад децентралізації та демократії, але з використанням і застосуванням мілітарних елементів локального соціального життя.