ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: РИЗИКИ, ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ ТА УПРАВЛІНСЬКІ МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ

Анотація

Вступ. У статті досліджено особливості застосування штучного інтелекту в публічному управлінні в умовах цифрової трансформації держави. Особливу увагу приділено впливу інтелектуальних систем на процеси прийняття управлінських рішень, а також пов’язаним із цим ризикам і етичним викликам. У сучасних умовах штучний інтелект поступово трансформується з інструменту підтримки управлінських процесів у структурний елемент системи публічного управління, впливаючи на логіку прийняття рішень, розподіл відповідальності та характер взаємодії між державою і суспільством.

Мета. Метою дослідження є аналіз використання штучного інтелекту у сфері публічного управління з акцентом на його вплив на процеси прийняття управлінських рішень та надання публічних послуг, а також визначення пов’язаних із цим ризиків і етичних викликів та окреслення підходів до формування управлінських механізмів його застосування.

Матеріали та методи. Дослідження базується на аналізі наукових публікацій, аналітичних звітів міжнародних організацій та практик застосування штучного інтелекту у публічному секторі. Для досягнення поставленої мети використано поєднання загальнонаукових та спеціальних методів. Теоретичне узагальнення дало змогу систематизувати підходи до використання інтелектуальних систем у публічному управлінні. Методи аналізу та синтезу застосовано для виявлення ключових напрямів їх інтеграції у діяльність органів влади. Формалізація використана для структурування управлінських процесів, у межах яких застосовуються алгоритмічні рішення. Логічне узагальнення стало основою для формування висновків і практичних рекомендацій.

Результати. У ході дослідження узагальнено основні напрями використання штучного інтелекту у публічному управлінні та визначено його роль у підтримці управлінських процесів. Встановлено, що найбільш поширеними є застосування ШІ для прогнозування наслідків управлінських рішень, автоматизованої обробки документів і звернень громадян, а також пріоритизації управлінських завдань. Проаналізовано, що впровадження інтелектуальних систем сприяє підвищенню ефективності надання публічних послуг і якості аналітичного забезпечення рішень, водночас актуалізуючи питання прозорості, підзвітності та збереження контролю з боку людини. За даними OECD (2025), переважна частка проєктів із впровадження ШІ у державному секторі спрямована на автоматизацію надання послуг та вдосконалення процесу прийняття рішень. Отримані результати дозволяють розглядати штучний інтелект як інструмент трансформації управлінських практик, а не лише як технологічне рішення.

Висновки. Застосування штучного інтелекту у публічному управлінні дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень та якість надання публічних послуг, однак потребує належного врахування етичних ризиків і збереження контролю з боку людини. Ефективність його впровадження залежить від поєднання технологічних рішень із інституційними та управлінськими механізмами.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно зосередити на розробці механізмів оцінювання впливу штучного інтелекту на управлінські рішення, а також на формуванні інструментів забезпечення прозорості, підзвітності та контролю у процесі його використання в публічному управлінні. Новизна даного дослідження полягає у систематизації напрямів використання штучного інтелекту у функціях публічного управління, уточненні етичних принципів застосування алгоритмічних систем та формуванні узагальненої моделі співвідношення ризиків і переваг їх впровадження.