ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ КЕРІВНИКІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СУСПІЛЬНИХ ЗМІН
DOI:
https://doi.org/10.25313/2617-572X-2026-4-69-4Ключові слова:
лідерський потенціал, лідерство, публічне управління, європейські практики, керівник системи публічного управління, суспільні зміни та виклики, демократичне врядування, цінності, соцієтальна ідентичність, ревіталізація, інституційний розвиток, євроінтеграція, публічний менеджмент, good governanceАнотація
Вступ. У сучасних умовах трансформації державного управління в країнах Європи особливої ваги набуває питання формування ефективного лідерства в публічному секторі. Посилення соціальних, економічних і технологічних викликів, зокрема цифровізації, глобалізації, демографічних змін та зростання суспільних очікувань щодо якості публічних послуг, зумовлює необхідність глибокого переосмислення традиційних підходів до розвитку управлінських кадрів. У цих умовах особливого значення набуває не лише професійна підготовка державних службовців, а й цілеспрямований розвиток їхнього лідерського потенціалу, здатності до стратегічного мислення, інноваційності та ефективного управління змінами. Європейські держави все активніше переходять до моделей публічного управління, які базуються на компетентнісному підході, безперервному професійному розвитку та інтеграції сучасних освітніх і управлінських практик. Відповідно, формування ефективного лідерства в публічному секторі розглядається як ключовий чинник підвищення результативності державного управління, зміцнення інституційної спроможності та забезпечення стійкого розвитку суспільства в умовах постійних змін.
Мета. Метою статті є узагальнення та аналіз європейських практик розвитку лідерського потенціалу керівників публічного управління в умовах суспільних трансформацій, а також визначення можливостей їх адаптації та впровадження в національну систему публічного управління.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правові акти Європейського Союзу та України у сфері публічної служби, професійного розвитку державних службовців і реформування системи державного управління; 2) наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені проблематиці лідерства в публічному управлінні, розвитку управлінських компетентностей, цифрової трансформації державного сектору та впровадження європейських практик професійного розвитку керівників.
В процесі здійснення дослідження було використано такі наукові методи: теоретичного узагальнення та систематизації (для визначення сутності лідерського потенціалу керівників публічного управління та узагальнення європейських підходів до його розвитку); порівняльного аналізу (для зіставлення практик Великої Британії, Німеччини, Фінляндії та Нідерландів у сфері розвитку управлінського лідерства); структурно-логічного аналізу (для виокремлення ключових моделей лідерського розвитку, включаючи компетентнісний підхід, безперервне професійне навчання, коучинг і менторство); системного підходу (для дослідження взаємозв’язку між формальною освітою, практичним досвідом та інституційною підтримкою розвитку керівників); а також логічного узагальнення результатів (для формулювання висновків і визначення перспектив імплементації європейських практик у систему публічного управління України).
Результати. У статті проаналізовано ключові моделі лідерського розвитку, що застосовуються в країнах Європейського Союзу, включаючи компетентнісний підхід, системи безперервного професійного навчання, коучинг та менторські програми, а також інституційні механізми підтримки лідерства в державному секторі. Окремо розглянуто роль спеціалізованих освітніх і тренінгових інституцій, які забезпечують системний характер підготовки керівників публічного управління. Особливу увагу приділено практикам Великої Британії, Німеччини, Фінляндії та Нідерландів як таким, що демонструють ефективне поєднання стратегічного управління людськими ресурсами, інноваційних освітніх технологій та культури безперервного розвитку лідерських компетентностей. Визначено, що провідними чинниками розвитку лідерського потенціалу є орієнтація на результативність публічної служби, цифрова компетентність, здатність до міжсекторальної взаємодії, стратегічне мислення та адаптивність до змін. Доведено, що європейські моделі лідерського розвитку базуються на інтеграції формальної освіти, практичного досвіду та інституційної підтримки професійного зростання. Узагальнення європейського досвіду дозволило виокремити перспективні напрями імплементації відповідних практик у системі публічного управління України, зокрема щодо посилення ролі безперервного навчання, розвитку лідерських компетентностей нового типу та впровадження сучасних інструментів оцінювання управлінського потенціалу.
Перспективи. У подальших наукових дослідженнях доцільно зосередити увагу на поглибленому вивченні механізмів імплементації європейських практик розвитку лідерського потенціалу керівників у систему публічного управління України, зокрема щодо вдосконалення системи безперервного професійного навчання державних службовців, розвитку сучасних лідерських компетентностей та впровадження інноваційних підходів до оцінювання управлінського потенціалу. Окремого дослідження потребують питання адаптації цифрових інструментів навчання, коучингових та менторських моделей розвитку керівників, а також інституційного забезпечення їх професійного зростання, як результат це дозволить удосконалити науково-методичні підходи до формування ефективного управлінського лідерства та підвищити результативність функціонування системи публічного управління в умовах сучасних суспільних трансформацій.
Посилання
Van Wart M. Public sector leadership theory: an assessment. Public Administration Review. 2003. Vol. 63, № 2. P. 214–228. DOI: https://doi.org/10.1111/1540-6210.00281
Van der Meer F. M., Raadschelders J. C. N., Toonen T. A. J. Comparative Civil Service Systems in the 21st Century. London : Palgrave Macmillan, 2015. DOI: https://doi.org/10.1057/9781137491459. URL: https://content.e-bookshelf.de/media/reading/L-3677088-92655c8b29.pdf (дата звернення: 09.04.2026).
Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія. Київ : Вид-во НАДУ, 2010. 328 с.
Оболенський О. Ю. Державна служба : підручник. Київ : КНЕУ, 2011.
Putnam R. D. The political attitudes of senior civil servants in Britain, Germany, and Italy. In: Dogan M. (ed.). The Mandarins of Western Europe: The Political Role of Top Civil Servants. New York : John Wiley, 1975. Vol. 1975. P. 87–128.
Sørensen E., Torfing J. Theories of democratic network governance. Palgrave Macmillan. 2007. URL: https://openresearch-repository.anu.edu.au/server/api/core/bitstreams/1c082f6b-2f08-4782-8b66-8dd0cae670ff/content (дата звернення: 09.04.2026).
Тілікіна Н. В. Медіа-, інформаційна і комп’ютерна грамотність як компоненти цифрової грамотності. Наукові записки Львів. ун-ту бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. 2021. Вип. 29. DOI: http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.5149025
Лашкіна М. Нові підходи до комунікації в публічному просторі державного управління. Публічне управління: теорія та практика. 2013. Вип. 1. С. 10-18. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2013_1_4 (дата звернення: 12.04.2026).
Ліпич Л. Лідерство та корпоративна культура в публічному управлінні: теоретичні основи та прикладні підходи. Наукові записки НаУ «Острозька академія». 2025. № 38(66). DOI: https://doi.org/10.25264/2311-5149-2025-38(66)-66-71. URL: https://journals.oa.edu.ua/Economy/article/view/4358 (дата звернення: 09.04.2026).
Іоффе М. В. Стилі лідерства в сфері публічного управління. Проблеми сучасних трансформацій. 2025. № 17. DOI: https://doi.org/10.54929/2786-5746-2025-17-02-03. URL: https://reicst.com.ua/pmtl/article/view/2025-17-02-03 (дата звернення: 11.04.2026).
Орел О. В. Ключові елементи системи публічного управління резильєнтністю територіальних громад. Економіка, управління та адміністрування. 2025. № 1(111). DOI: https://doi.org/10.26642/ema-2025-1(111)-184-189. URL: https://ema.ztu.edu.ua/article/view/333070 (дата звернення: 11.04.2026).
Лях Ю. Лідерство в публічному управлінні: перспективи розвитку в Україні», Університетські наукові записки, 2022. № 3 (87). С. 106–115. DOI: https://doi.org/10.37491/UNZ.87.8. URL: https://unz.univer.km.ua/index.php/unz/uk/article/view/87_106-115 (дата звернення: 11.04.2026).
Матохнюк О. В. Інформаційно-комунікаційно-цифрова грамотність як показник лідерства публічного службовця. Науковий вісник ВАБО. 2024. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-5681-2024-1.12. URL: https://journals.academ.vinnica.ua/index.php/eco-pa/article/view/127 (дата звернення: 11.04.2026).
Василенко Н., Матохнюк О. Структурно-компонентна модель розвитку лідерства в контексті професіоналізації публічної служби. Науковий вісник ВАБО. 2023. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-5681-2023-4.09. URL: https://journals.academ.vinnica.ua/index.php/eco-pa/article/view/84 (дата звернення: 11.04.2026).
Кузик П. М. Аналіз базових моделей розвитку публічного управління в Україні. Публічне урядування. 2022. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-2224-2022-3(31)-4. URL: https://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/2453 (дата звернення: 11.04.2026).
Василенко Н. В., Матохнюк О. Д. Структурно-компонентна модель розвитку лідерства в контексті професіоналізації публічної служби. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування». 2023. № 4. С. 58–64. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-5681-2023-4.09
Філіппова В. Д., Фролова М. Е. Ситуаційне лідерство в публічному управлінні. Вісник ХНТУ. 2023. Вип. 4(87). DOI: https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.4.49. URL: https://journals.kntu.kherson.ua/index.php/visnyk_kntu/article/view/535 (дата звернення: 11.04.2026).
Матохнюк О. Інформаційно-комунікаційно-цифрова грамотність як показник лідерства публічного службовця. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування». 2024. № 1 (5). DOI: https://doi.org/10.32782/2786-5681-2024-1.12. URL: https://journals.academ.vinnica.ua/index.php/eco-pa/article/view/127 (дата звернення: 11.04.2026).
Борисенко О. П., Чернокалова К. О. Комунікація як інструмент державного управління: сучасні тенденції. Публічне управління та митне адміністрування. 2020. № 2(25). С. 58–62. DOI: https://doi.org/10.32836/2310-9653-2020-2.10
Бородкіна І. Л., Бородкін Г. О. Цифрова грамотність як фактор реформування вищої школи. Молодий вчений. 2017. № 8. 48. С. 395–399. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/8/87.pdf (дата звернення: 11.04.2026).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Віра Василівна Дабіжа

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.