ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У СФЕРІ ЕНЕРГЕТИКИ ЄС 27: КОМПОЗИТНИЙ ІНДЕКС І ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Вступ. У статті актуалізовано проблему інституційної спроможності національних систем захисту прав споживачів у сфері енергетики в умовах декарбонізації, цифровізації та посилення соціальної вразливості домогосподарств у країнах ЄС-27. Обґрунтовано, що формальне закріплення споживчих прав у праві ЄС саме по собі не гарантує їх реальної дії, якщо національні інституції не забезпечують доступність процедур, своєчасний розгляд скарг, виконуваність рішень, зв’язок із наглядом і належний захист вразливих споживачів. На цьому тлі національна система захисту прав споживачів у сфері електроенергетики розглядається як багаторівнева інституційна конфігурація, що поєднує енергетичних регуляторів, органи альтернативного вирішення спорів, омбудсманські механізми, органи загального споживчого захисту та соціальні інституції.

Мета. Метою дослідження є конструювання та операціоналізація композитного індексу інституційної спроможності національних систем захисту прав споживачів у сфері енергетики, а також його застосування для порівняльного вимірювання та інтерпретації міжкраїнних відмінностей у ЄС‑27. Додатково поставлено завдання розмежувати виміри de jure і de facto, виявити інституційні конфігурації, асоційовані з вищими показниками спроможності, та окреслити аналітичну цінність отриманого інструментарію для подальшого використання в реформуванні систем публічного управління.

Матеріали і методи. Дослідження виконано в межах порівняльного інституційного дизайну, де одиницею аналізу є країна ЄС‑27 у секторі роздрібного споживання електроенергії. Емпіричну основу становить стандартизований масив даних, що охоплює 27 країн, 26 індикаторів та 702 спостереження типу «країна × індикатор». Джерельну базу сформовано на основі нормативно‑правових актів, регуляторних процедур, правил ADR та омбудсманських схем, річних звітів і документально підтверджених прикладів застосування. Кодування здійснено за уніфікованим протоколом із розмежуванням de jure та de facto. Інституційну спроможність операціоналізовано за п’ятьма вимірами: Architecture, Redress, Enforcement, Collective & Vulnerable, Governance. Для забезпечення зіставності застосовано мін‑макс нормалізацію, зважене агрегування та перевірки стійкості ранжувань через альтернативні схеми вагування і кореляції Спірмена.

Результати. Установлено, що середнє значення effective‑версії індексу для ЄС‑27 становить 0,803, однак розподіл результатів виявляє чітку стратифікацію на лідируючий, середній і нижній сегменти. Найвищі позиції займають системи, у яких механізми відновлення порушених прав функціонально поєднані з наглядово‑виконавчим блоком та інституційною керованістю. Виявлено, що ключовими предикторами високої спроможності є не стільки загальна нормативна насиченість системи, скільки конфігурація вимірів Redress, Enforcement і Governance. Доведено відсутність єдиної «ідеальної» архітектури: високі результати можуть досягатися різними інституційними маршрутами за умови їх функціональної інтегрованості. Показано також, що вищі значення індексу систематично пов’язані з більшою документально підтвердженою практикою функціонування механізмів захисту, тобто з вищим покриттям de facto. Отримані результати підтверджують аналітичну значущість розмежування формального закріплення прав і реальної здатності інституцій перетворювати індивідуальну скаргу на виконуваний результат.

Перспективи. Запропонований композитний індекс може бути використаний як інструмент порівняльного моніторингу, оцінювання якості національних моделей захисту прав споживачів, визначення пріоритетів реформ та посилення публічного управління у сфері енергетики. Практична цінність дослідження полягає у можливості його адаптації для України з метою зіставлення із практиками ЄС‑27, підтримки євроінтеграційних трансформацій та проєктування інституційно спроможних механізмів захисту вразливих споживачів. Подальші дослідження доцільно спрямувати на застосування запропонованої рамки до інших енергетичних і мережевих секторів, використання поздовжніх даних для відстеження динаміки реформ, а також поєднання індексного підходу з якісним аналізом інституційних конфігурацій і причинно-наслідкових зв’язків між елементами системи захисту.