ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТИ ЗА ВЧИНЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Анотація

Вступ. Адміністративна відповідальність військовослужбовців є важливим інструментом підтримання правопорядку та військової дисципліни в лавах Збройних Сил України. Актуальність дослідження підсилюється умовами воєнного стану, що зумовили стрімке зростання кількості справ про військові адміністративні правопорушення. У цьому контексті виникає гостра потреба у забезпеченні балансу між суворістю дисциплінарних вимог та дотриманням фундаментальних прав людини, що вимагає бездоганної якості нормативного регулювання.

Мета. Метою роботи є комплексний аналіз чинного законодавства (зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та відомчих актів Міністерства оборони України для виявлення правових колізій та прогалин у порядку притягнення військовослужбовців до відповідальності за військові адміністративні правопорушення. Дослідження спрямоване на з’ясування правової природи існуючих суперечностей виходячи з чого робиться спроба надати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства з метою реалізації принципу юридичної визначеності.

Матеріали і методи. Дослідження базується на аналізі положень КУпАП, Дисциплінарного статуту ЗСУ та відомчої нормативної бази, зокрема Наказів Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 та № 604 від 29.11.2018. Методологічну основу складають загальнонаукові та спеціальні методи: системно-структурний аналіз використано для вивчення співвідношення норм закону та підзаконних актів; порівняльно-правовий та історичний методи тощо.

Результати. В ході аналізу встановлено наявність суттєвої правової неузгодженості між КУпАП та відомчими інструкціями. Стаття 15 КУпАП закріплює спеціальний порядок відповідальності військових (за дисциплінарними статутами), проте ч. 1 цієї статті містить перелік винятків, коли відповідальність настає на загальних підставах. Дослідження виявило, що військові адміністративні правопорушення (Глава 13-Б КУпАП) фактично не включені до цього законодавчого переліку винятків. Натомість їх розгляд у загальному порядку (зі складанням протоколу та судовим розглядом) передбачено лише на рівні підзаконного акту Міністерства оборони України.

Автор доводить, що такий підхід суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки порядок притягнення до відповідальності має визначатися законом, а не відомчим актом. Обґрунтовано необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 15 КУпАП шляхом прямого включення до неї посилання на Главу 13-Б КУпАП.

Перспективи. Подальші наукові розвідки мають бути спрямовані на детальне вивчення адміністративно-правового статусу військовослужбовців як специфічних суб’єктів відповідальності. Окремої уваги потребує вдосконалення процедурних аспектів складання протоколів та збору доказової бази у справах про військові правопорушення, а також аналіз судової практики з метою уніфікації підходів до розгляду цієї категорії справ в умовах триваючої збройної агресії.