ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ «САНКЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ»

Анотація

Вступ. У 2014 році Україні довелося терміново задіювати всі доступні інструменти протидії відкритій агресії рф, що почалася із окупації Кримського півострову й отримала своє продовження в Донецькій і Луганській областях. Одним із таких інструментів стало застосування обмежувальних заходів, передбачених терміново розробленим і прийнятим Законом України «Про санкції».

Застосування санкцій додатково масштабувалося, коли рф розпочала у 2022 р. повномасштабне військове вторгнення в Україну. Відповідна діяльність уповноважених суб’єктів щодо санкцій набула системного впорядкованого характеру з визначеними цілями, принципами й організаційним механізмом, що дає підстави констатувати виокремлення специфічного напряму державної політики у безпековій сфері.

Наразі у суспільно-політичному й науковому дискурсі вживаються як рівнозначні два терміни – «державна санкційна політика» й «санкційна політика держави». Однак при цьому в законодавчій площині жоден із вказаних термінів нормативно не визначено.

Водночас, попри термінологічну невизначеність, санкційна політика послідовно формується й реалізується державними інституціями. Зазначене актуалізує наукові розвідки за цим напрямом, зокрема й у частині формування належного поняттєво-категоріального апарату.

Метою статті є теоретико-правове обґрунтування змістових характеристик терміну «санкційна політика держави» та формулювання на цій основі відповідного визначення.

Результати. Широковживаний у суспільно-політичному й науковому дискурсі термін «санкційна політика держави» доцільно імплементувати в законодавство, визначивши його наступним чином:

Санкційна політика держави – це напрям державної політики, який ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності, спрямований на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидію терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави шляхом системного скоординованого з державами-партнерами та міжнародними інституціями застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), моніторингу їх ефективності та забезпечення протидії обходу застосовуваних обмежень підсанкційними суб’єктами.

Впровадження вказаного терміну відповідатиме сформованій суспільній практиці й дасть змогу чітко окреслити орієнтири розбудови позначуваного ним надзвичайно актуального на сучасному етапі напряму політики держави.

Перспективи. Подальші дослідження матимуть своїм предметом різні аспекти вдосконалення правової регламентації застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в інтересах забезпечення національної безпеки.