ЧЕРГОВІСТЬ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ У БАНКРУТСТВІ: НЕВІДПОВІДНІСТЬ ПРАВОВОЇ ТА ОБЛІКОВОЇ МОДЕЛЕЙ

Анотація

Вступ. Правове регулювання процедур банкрутства оперує категорією вимоги кредитора з визначеним пріоритетом задоволення, тоді як бухгалтерський облік відображає зобов'язання як економічну величину боргу. На перший погляд — два описи одного явища, однак насправді — два концептуально різних об'єкти з різним складом атрибутів. Реєстр вимог кредиторів, що є центральним документом конкурсного провадження, фактично формується поза системою бухгалтерського обліку, що породжує інформаційну асиметрію між учасниками процедури та підвищує ймовірність помилок класифікації черговості. Зазначена проблема має концептуальний, а не технічний характер і потребує теоретичного обґрунтування.

Мета. Метою дослідження є виявлення та теоретичне обґрунтування концептуальної невідповідності між правовою моделлю вимог кредиторів і бухгалтерською моделлю зобов'язань у процедурах банкрутства, визначення її структурних наслідків та формулювання вимог до інформаційної системи обліку в умовах неплатоспроможності.

Матеріали і методи. Інформаційну базу дослідження становлять норми Кодексу України з процедур банкрутства, Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Концептуальна основа фінансової звітності РМСБО, а також праці вітчизняних і зарубіжних авторів у сфері права банкрутства та теорії обліку. У дослідженні застосовано методи порівняльного аналізу (для зіставлення атрибутного складу правової та бухгалтерської моделей); структурно-функціональний метод (для виявлення відмінностей між інформаційними режимами діяльності та неплатоспроможності); метод критеріального аналізу (для розроблення критерію інформаційної достатності); індуктивний метод (для виведення теоретичних положень із виявлених структурних невідповідностей); метод моделювання (для побудови схеми зв'язків між невідповідністю моделей та її наслідками).

Результати. Обґрунтовано нетотожність об'єктів бухгалтерського обліку та правового регулювання. Правова модель вимоги включає чотири параметри: суму боргу, ідентифікацію кредитора, правову природу вимоги та черговість задоволення. Тоді як бухгалтерська модель зобов'язання, побудована на припущенні безперервності діяльності, відображає лише перші два. Аргументовано, що процедури неплатоспроможності формують якісно відмінний інформаційний режим, за якого облікові дані набувають доказового значення, однак структурно не містять характеристик, необхідних для визначення місця кредитора в ієрархії задоволення вимог. Запропоновано критерій інформаційної достатності бухгалтерського обліку для процедур банкрутства. За цим критерієм чинна система є структурно недостатньою щодо відображення пріоритету вимоги та ознаки її забезпечення. Виявлено три групи структурно зумовлених наслідків невідповідності: операційні, правові та поведінкові. Вони мають спільну структурну причину і не усуваються точковими технічними коригуваннями.

Перспективи. У подальших дослідженнях пропонується зосередити увагу на переході від теоретичного обґрунтування до методичної реалізації сформульованих вимог до системи обліку. Це включає розроблення системи субрахунків для відображення атрибутів пріоритету та забезпечення, проєктування форми реєстру вимог кредиторів як похідного від облікових даних документа, а також проведення порівняльного аналізу зарубіжних підходів до нормативного регулювання обліку в умовах неплатоспроможності з метою їх адаптації до вітчизняної правової системи.