НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗМІЦНЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УМОВАХ СИСТЕМНИХ РИЗИКІВ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. Пенсійна система України перебуває в точці структурної нестійкості, детермінованої одночасною дією демографічного, фінансового, інституційного та воєнного ризиків. Коефіцієнт заміщення, що знизився до 24,1% у 2025 р. (проти 40% за мінімальним стандартом МОП та 52% у країнах ОЕСР), рівень фінансової залежності Пенсійного фонду від держбюджету (~36%), а також критична нерозвиненість ринку НПФ (активи < 0,1% ВВП) формують системний запит на концептуальну переорієнтацію пенсійної політики.

Мета. Метою статті є комплексне дослідження системних ризиків пенсійного забезпечення України та ролі недержавних пенсійних фондів у їх мінімізації, обґрунтування авторської матриці проблем та рішень у сфері НПФ як інституційного інструменту зміцнення соціального захисту.

Матеріали і методи. Інформаційну базу склали дані НКЦПФР, ПФУ, УАІБ, Держстату за 2020–2025 рр.; звіт ОЕСР щодо стійкості пенсійної системи України (2024); Звіт Рахункової палати «Стійкість ПФУ в умовах воєнного стану» (2024); законопроект № 9212 (2023); соціологічне дослідження KSE Institute (2024). Застосовано методи системного аналізу, ризик-орієнтованого підходу, порівняльного аналізу, логічного узагальнення та прогнозування.

Результати. Розроблено авторську типологію системних ризиків пенсійного забезпечення у розрізі п'яти груп: демографічних, фінансових, інституційно-регуляторних, поведінкових та воєнних. Встановлено, що хронічна залежність ПФУ від бюджетних трансфертів (~36% доходів у 2025 р.) і структурна деформація ринку НПФ (концентрація 43% активів в одному фонді, скорочення кількості НПФ з 62 до 49 за 2020–2025 рр.) є взаємопов'язаними проявами системної дисфункції. Запропоновано авторську матрицю «проблема - рішення - ефект» для п'яти напрямів реформування НПФ з кількісно обґрунтованими параметрами.

Перспективи. Подальші дослідження мають бути спрямовані на актуарне моделювання наслідків запровадження обов'язкового II рівня та оцінку фіскальних ефектів від розширення системи стимулювання добровільних пенсійних накопичень в умовах поствоєнного відновлення.