МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ТА КРИЗОВИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Вступ. У статті проаналізовано еволюцію архітектури цифрової безпеки системи публічного управління України в умовах повномасштабної війни. Доведено, що стратегічна трансформація підходів до захисту інформації - від фізичного розміщення серверів до використання хмарних технологій та концепції «нульової довіри» - стала ключовим чинником забезпечення безперервності державного управління та надання публічних послуг під час безпрецедентних кіберзагроз.

Метою статті є комплексний аналіз інституційних, технологічних та управлінських механізмів забезпечення цифрової стійкості органів державної влади та місцевого самоврядування, а також окреслення перспектив переходу від реактивної до проактивної моделі кіберзахисту.

Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на аналізі нормативно-правової бази, стратегій цифровізації та досвіду функціонування критичної інформаційної інфраструктури України у воєнний період. Використано методи системного та структурного аналізу, моделювання управлінських процесів, а також синтезу кращих практик міжнародної співпраці у сфері кіберзахисту.

Результати. Досліджено інституційну архітектуру системи кібербезпеки та роль ключових суб’єктів (ДССЗЗІ, Мінцифри, СБУ, НКЦК). Виокремлено технологічні вектори захисту, зокрема успішне впровадження екосистеми «Дія» та системи «Трембіта». Ідентифіковано критичні вразливості системи, серед яких - кадровий дефіцит, технологічна застарілість інфраструктури на місцях та енергетична нестабільність. Обґрунтовано необхідність впровадження моделі «нульової довіри» (Zero Trust), створення національного кіберрезерву та інтеграції алгоритмів штучного інтелекту в системи моніторингу загроз.

Перспективи. Подальші дослідження варто зосередити на імплементації європейських директив, зокрема NIS2, розвитку вітчизняних технологічних рішень для зниження залежності від зовнішніх постачальників та формуванні культури «кіберстійкості як повсякденної норми» через розвиток професійних компетенцій державних службовців.