ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР СТІЙКОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ

Анотація

Вступ. У статті розглядається проблема забезпечення стійкості територіальних громад в умовах кризових ситуацій через призму децентралізації. Актуальність зумовлена незавершеністю реформи децентралізації в Україні, інституційною подвійністю на рівні областей і районів, низьким рівнем довіри до влади та недостатньою інтеграцією громадських ініціатив у систему публічного управління.

Метою статтi є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів публічного управління територіальними громадами в кризових ситуаціях на основі використання потенціалу децентралізації.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є наукові праці вітчизняних авторів, присвячені проблематиці децентралізації, взаємодії органів влади та місцевого самоврядування, фінансовому забезпеченню громад, пасіонарності та соціальній взаємодії. Використано методи: теоретичного узагальнення, систематизації, порівняльного аналізу, табличний та схематичний для візуалізації результатів.

Результати. Визначено ключові чинники стійкості територіальних громад: інституційно-правові, соціально-психологічні, фінансово-економічні та інформаційно-комунікаційні. Розроблено схему взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування в антикризовому управлінні, а також модель фінансово-управлінського забезпечення стійкості громади. Побудовано модель фінансово-управлінського забезпечення стійкості (активний бюджетний менеджмент, адаптивне управлінське рішення, державні пільгові режими, цифрова прозорість). З’ясовано, що найбільш уразливими є прифронтові громади та громади з незавершеною децентралізацією. Обґрунтовано необхідність завершення адміністративно-територіальної реформи, запровадження префектурної моделі, створення механізмів підтримки пасіонарності та інституціалізації локальних ініціатив.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на формування комплексної моделі публічного управління розвитком територіальних громад, здатної забезпечити їх адаптивність в умовах невизначеності, зокрема через кількісний аналіз впливу складових фінансової стійкості, дослідження механізмів диверсифікації джерел фінансування та трансформації спонтанних громадських ініціатив у сталі управлінські практики з використанням цифрових інструментів.