ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ЯК ОСНОВА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

Вступ. У статті досліджено принципи публічних закупівель як системоутворюючу основу організаційно-правового механізму державного регулювання. Актуальність теми зумовлена тим, що чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про публічні закупівлі», містить перелік принципів, однак не розкриває їх змісту, що призводить до неоднозначного тлумачення та формального застосування у практичній діяльності замовників і учасників закупівель. Водночас у науковій літературі недостатньо уваги приділено системному аналізу принципів як елементу механізму державного управління.

Мета. Метою статті є проведення дослідження визначення ролі принципів публічних закупівель як системоутворюючого елементу організаційно-правового механізму державного регулювання, а також внесення пропозицій щодо доповнення принципів задля підвищення ефективності закупівельного процесу в країні.

Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльно-правовий метод, а також методи аналізу, синтезу та теоретичного узагальнення. Це дозволило розглянути принципи публічних закупівель не лише як правові категорії, а як елемент управлінської системи.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що принципи публічних закупівель виконують подвійну функцію: з одного боку, вони мають нормативно-правовий характер, будучи закріпленими у законодавстві, з іншого – виступають управлінськими орієнтирами для діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Доведено, що принципи є інтегрованим елементом організаційно-правового механізму, який впливає на формування норм права, інституційну побудову системи закупівель, а також практику правозастосування. Обґрунтовано, що принципи виконують організаційну, нормоутворюючу, контрольну та захисну функції, забезпечуючи узгодженість дій суб’єктів, визначення змісту правового регулювання та захист прав учасників процедур закупівель. Уточнено зміст ключових принципів, визначених законодавством, зокрема принципів добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості, недискримінації, об’єктивності та неупередженості, а також економії, ефективності та пропорційності.

Виявлено низку проблем практичного застосування принципів, зокрема їх формальне дотримання, наявність колізій між окремими принципами, а також відсутність чіткої методології їх реалізації. Окрему увагу приділено впливу умов воєнного стану на реалізацію принципів, що зумовлює необхідність їх адаптації, зокрема щодо обмеження відкритості інформації з міркувань безпеки.

Аргументовано доцільність удосконалення чинної системи принципів публічних закупівель шляхом їх уточнення, перегляду та доповнення. Запропоновано відмовитися від категорії «максимальна економія», об’єднати окремі принципи, а також включити до їх переліку нові, зокрема принцип забезпечення сталого розвитку та принцип справедливості. Обґрунтовано необхідність врахування екологічних, соціальних та економічних критеріїв у процесі здійснення закупівель відповідно до європейських підходів.

У статті сформульовано авторське бачення оновленої системи принципів публічних закупівель, що дозволяє забезпечити баланс між ефективністю використання публічних коштів, правовою визначеністю та сучасними викликами державного управління.

Перспективи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні механізмів практичної імплементації принципів публічних закупівель, удосконаленні методів оцінки їх дотримання, а також у поглибленому аналізі інтеграції принципів сталого розвитку у національну систему закупівель та її гармонізації з правом Європейського Союзу.