НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ У СИСТЕМІ ПОСТВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОРІЙ

Анотація

Вступ. У статті розглянуто науково-методичні засади рекультивації порушених земель у системі поствоєнного відновлення територій, що набуває особливої актуальності в умовах масштабних пошкоджень земельного фонду України внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Проаналізовано сучасний стан порушених земель, визначено основні види деградації ґрунтового покриву, пов’язані з бойовими діями, військовою технікою, інженерними спорудами, вибухами боєприпасів та забрудненням небезпечними речовинами. Обґрунтовано необхідність застосування комплексного підходу до рекультивації, який передбачає поєднання землевпорядних, екологічних, технічних і біологічних заходів із урахуванням територіальних особливостей та подальшого функціонального використання земель.

Мета. Метою статті є обґрунтування науково-методичних засад рекультивації порушених земель у системі поствоєнного відновлення територій України, розробка поетапної моделі відновлення деградованих угідь та визначення пріоритетних напрямів їх подальшого використання з урахуванням масштабів воєнних пошкоджень, екологічного стану ґрунтового покриву та стратегічних потреб продовольчої безпеки держави.

Матеріали і методи. У статті використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Основу методологічної бази склали аналіз і синтез наукової літератури, нормативно-правових актів та міжнародних звітів щодо стану порушених земель України. Для систематизації видів деградації та напрямів рекультивації застосовано методи класифікації і типологізації, а для обґрунтування поетапної моделі відновлення — системний підхід. Інформаційну основу дослідження склали дані ДСНС, ООН, міжнародних наукових видань (ScienceDirect, Science of the Total Environment, Ambio), а також результати польових агрохімічних обстежень ґрунтів із зон бойових дій.

Результати. Наведено класифікацію напрямів рекультивації порушених земель залежно від ступеня пошкодження територій, природно-кліматичних умов та соціально-економічних потреб територіальних громад. Обґрунтовано пріоритетність сільськогосподарського використання відновлених земель як стратегічного ресурсу продовольчої безпеки держави. Визначено, що ефективна реалізація заходів рекультивації потребує інтеграції державної політики, міжнародної підтримки, наукового супроводу та впровадження геоінформаційних технологій моніторингу стану земель.

Перспективи. Отримані результати можуть бути використані при розробленні програм землеустрою, стратегій відновлення територій, регіональних схем планування та проєктів рекультивації земель у післявоєнний період.