АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Вступ. Продовольча безпека є складовою національної безпеки держави, проте її адміністративно-правове регулювання традиційно зосереджувалося на аграрному виробництві, тоді як сфера громадського харчування а саме завершальна ланка продовольчого ланцюга, на якій формується безпечність готової страви, залишалася поза увагою. В умовах воєнного стану це питання загострилося через колізію між послабленням державного нагляду (контролю) та потребою гарантувати безпечне організоване харчування, зокрема для особливих категорій осіб: військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб і дітей у закладах освіти.

Мета. Метою статті є дослідження сучасного стану адміністративно-правового регулювання продовольчої безпеки у сфері громадського харчування в умовах воєнного стану, аналіз чинного законодавства, що регулює відповідні відносини, та визначення напрямів вдосконалення законодавства у досліджуваній сфері.

Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Зокрема діалектичний метод дозволив розглянути продовольчу безпеку у сфері громадського харчування як динамічне явище, що змінюється під впливом умов воєнного стану. За допомогою системно-структурного методу досліджено взаємозв’язок продовольчої безпеки та безпечності харчових продуктів. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу норм Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», актів Кабінету Міністрів України та інших підзаконних актів. Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення вітчизняного регулювання з відповідними регламентами Європейського Союзу та стандартами Codex Alimentarius. Нормативно-правову основу становили нормативно-правові акти України, акти права Європейського Союзу, та міжнародні стандарти.

Результати. Установлено, що чинна модель регулювання ґрунтується на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), однак мораторій на планові заходи державного нагляду (контролю), запроваджений на період воєнного стану, суттєво послабив превентивну функцію держави у сфері громадського харчування. Виявлено непослідовність відновлення контрольних повноважень та фрагментарність регулювання організованого харчування вразливих категорій населення. Обґрунтовано доцільність застосування ризик-орієнтованого підходу та посилення саморегулювання операторів ринку.

Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення диференційованої моделі державного нагляду (контролю) у сфері громадського харчування, адаптованої до умов воєнного та поствоєнного періодів.