ЗАБОРОНА ПРИМУСОВОЇ АСИМІЛЯЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН І КОРІННИХ НАРОДІВ

Анотація

Вступ. Статтю присвячено комплексному дослідженню міжнародного принципу заборони примусової асиміляції національних меншин і корінних народів у контексті сучасного міжнародного та конституційного права. Особливу увагу приділено співвідношенню інтеграційної політики держави та асиміляційних практик, а також аналізу прямої і непрямої (структурної) асиміляції крізь призму людської гідності, автономії особистості та права на збереження культурної ідентичності.

У статті обґрунтовано, що, незважаючи на розвиток міжнародних стандартів захисту прав національних меншин і корінних народів, сучасна система правових гарантій залишається вразливою до політичних трансформацій, безпекових викликів та асиміляційних практик держав. Встановлено, що поряд із прямими формами примусової асиміляції дедалі більшого поширення набувають приховані механізми структурного впливу, які реалізуються через формально нейтральні мовні, освітні, адміністративні та інформаційні політики.

Мета. Метою дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правового принципу заборони примусової асиміляції як складової системи захисту прав людини, а також визначення правових критеріїв оцінки державної етнополітики з погляду забезпечення людської гідності, свободи ідентичності та культурної автономії.

Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, порівняльно-правовий та системно-структурний методи. Проаналізовано міжнародні договори у сфері міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та європейських стандартів захисту національних меншин, а також сучасні наукові праці, присвячені проблематиці асиміляції та етнополітики.

Результати. Доведено, що примусова асиміляція є не лише порушенням прав меншин і корінних народів, а й посяганням на людську гідність як фундаментальну конституційну цінність. Обґрунтовано, що непряма (структурна) асиміляція реалізується через формально нейтральні норми, які фактично позбавляють особу можливості вільно зберігати власну культурну, мовну чи релігійну ідентичність. Визначено, що критеріями оцінки легітимності державної етнополітики є дотримання принципу пропорційності, недопущення структурної дискримінації та забезпечення реальної участі меншин у процесах ухвалення рішень.

Перспективи. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення правових механізмів оцінки асиміляційного ефекту державних політик, нормативне розмежування інтеграції та примусової асиміляції, а також удосконалення національних гарантій захисту культурної та мовної ідентичності в умовах сучасних безпекових викликів